Петро Вескляров більш відомий як Дід Панас, відомий казкар, який розганяв хмари. Він народився 10 червня 1911 року на Черкащині.
Український актор, телеведучий та Заслужений артист України по закінченні школи працював на Київській залізниці. Щоб вечорами не нудьгувати, юнак організував у Тальному театральний гурток. Під час гастролей його у самодіяльній виставі побачили актори Черкаського робітничо-селянського театру. Аматор настільки сподобався, що попри брак спеціальної освіти хлопця запросили до трупи, передає " Ukrainian People Magazine".
Коли 1941 р. почалася війна у липні Петра Весклярова мобілізували та приписали до військового похідного театру Південно-Західного фронту. Бойове хрещення трупи, як фронтового театру, відбулося на Бориспільському військовому аеродромі, куди з Києва трупа виїхала із патріотичною виставою “Ключі Берліна”.
У складі трупи похідного театру Петро Вескляров потрапив в оточення, а згодом опинився у німецькому фільтраційному таборі. Саме там Петро Юхимович змінив прізвище на Вескляров. Згодом йому пощастило дістатися до окупованого німцями Києва, де той влаштувався на роботу на залізниці та організував драматичний гурток.
В 1946 р. здібний актор опинився у Луцьку, де у Волинському обласному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка служив аж до 1959 р.
Природний акторський талант швидко помітили українські кінорежисери та від 1959 р. почали запрошувати на зйомки. За його участі з’явилося зо тридцять картин, хоча, подейкують, епізодичних ролей характерник створив із півсотні.
Дід Панас, фото Ukrainian People Magazine
Та попри прекрасну гру у кіно, найбільше запам'ятався актор малечі та старшому глядачеві, як лагідний казкар дідусь Панас, відколи з 1962 р. на Українському радіо почав читати “Вечірню казку” для дітей.
Актор був знаним дотепником, та й часом сам писав сценарії власних програм, а у побуті теж – так і сипав жартами, примовками, прислів’ями.
"Поцілуйте мене в дупу, пан поїхав до Урлюпу (турецьке містечко, де виготовляли знамениті килими, тепер доволі тусовочне місце - О.Р.)", - казав дід Панас.
Повсякчас українська вишиванка діда Панаса дратувала партійне керівництво України, а значить, – і керівництво УТ. Подекуди ведучого звинувачували в націоналізмі, а в 1970-х рр. із десяток разів намагалися замінити. Від каральної ідеї довелося відмовитися. Обурені телеглядачі буквально засипали дирекцію УТ листами, вимагаючи повернути дідуся Панаса на екран.
Дід Панас, фото Ukrainian People Magazine
Спочатку казкаря поховали на Байковому кладовищі, але місце виявилося геть непридатне для вічного спочинку – щовесни могилу підтоплювало. Тоді директор цвинтаря, котрий виявився щирим шанувальником діда Панаса, зорганізував перепоховання праху в колумбарії й власним коштом встановив надгробок.
